Ми живемо в міфах і міфи живуть в нас.
Свідомо чи несвідомо ми наслідуючи своїх прабатьків, сприймаємо світ за тими ж сакральними сценаріями. Читаючи казки, случаючи прадавні мамині колискові чи сучасні шлягери, переглядаючи новини й рекламу по ТБ та в Інтернеті, активно беручи участь у політичному житті вважаючи себе стороннім спостерігачем історичних подій. різниці немає.
І є ті, хто все життя в міфі, як риба у воді, не помічаючи цього.
А є міфотворці вони створюють для нас реальність життя за допомогою медіа. Поки в них виходить добре- усе ніби гаразд, ми навіть не помічаємо нічого, як діти в дитячому садку не замислюються про менеджмент цього закладу.
Але, коли сила й фаховість міфотворців слабшають, руйнуються віковічні підпори, усе летить шкереберть: держави розпадаються, люди втрачають смисли, може розпочатися братовбивча війна.. Отже, міфи потрібні нам як повітря.
Ця книжка відчиняє двері до таємниці управління реальністю в якій ми звикли жити.
Вона буде корисною для політичних психологів, політологів, бренд-менеджерів, рекламістів, маркетологів, політтехнологів, партійних і державних ідеологів, сценаристів і продюсерів, дипломатів, працівників силових структур і державних установ, з словом, для всіх, хто за покликом серця або ж родом діяльності є хранителем і новатором міфів.
Для тих, хто займається міфодизайном у практичній площині – тобто щодня творить наш світ.
Адже завдяки тим міфам ми живемо у світі.
Зміст:
Передмова
Подяки
Вступ
Розділ 1. Реальність міфа і міф як реальність
Розділ 2. Міфотворчий сторітелінг: медіаархетипи в інформаційному просторі.
Розділ 3. Прикладний міфодизайн: методи і технології застосування.
Розділ 4. Сугестивний наратив в ідеологічній боротьбі.
Висновки
Післямова
Додатки
Кількість сторінок – 168
Палітурка – м’яка
Мова – українська
“ Уже 27-й рік поспіль українське суспільство намагається вийти з ідеології “руского міра”. Міф , розкручений російськими ЗМІ, художніми фільмами, серіалами, літературними “шедеврами”, особливо з так званої альтернативної історії, численними “культурними”заходами, виступами політичних, релігійних і громадських діячів Російської Федерації, лежав в основі збройної агресії проти України. Наразі цей міф продовжує широко використовуватися для дестабілізації ситуації як у нас, так і в цілому світі. Книга Всеволода Зеленіна допомагає зрозуміти, як працюють міфи, як вони створюються, хто і яким чином їх використовує. Без розуміння цих речей просто неможливо визначити правильні смисли, правильний контент для стримування агресії і, зрештою, перемогти в інформаційній війні.”
Тарас Дзюба, кандидат технічних наук, професор кафедри застосування інформаційних технологій та інформаційної безпеки Інституту інформаційних технологій Національного університету оборони України ім.І. Черняховського
“Сучасна гібридна війна – високотехнологічний процес, який передбачає залучення інструментів високих цифрових (хай-тек), управлінських (хай-х’юм) та психотехнологій (хай-сенсоро). Кожна з них має важливе значення і, при застосуванні в асиметричному форматі, може давати суттєві переваги стороні, яка іх використовує. У цьому контексті особливого значення набувають психотехнології, закрема соціальна психологія, прикладний психоаналіз, НЛП та інструменти, що переводять принципи нейронних мереж і ройового інтелекту у формат штучного інтелекту .
Серед технологій, які формують сучасну добірку інструментів хай-сенсоро, останнім часом викрісталізувався такий напрям, як МІФОДИЗАЙН – висока психотехнологія генерації сенсів та управління поведінкою людини за допомогою символів й образів , які спираються на свідомий і підсвідомий досвід конкретної людини або окремих соціальних груп.
Наскільки ця технологія важлива, показала російсько-українська гібридна війна, що триває у відкритому форматі з 2014 – го, а в латентному варіанті – з 1991 року.
Багато фахівців вважають цю війну передусім війною сенсів, війною за мізки та душі людей.А це означає, що ідеологічна складова має важливе значення. Тож з огляду на це знання, досвід і напрацювання автора цієї книги, Всеволода Зеленіна, надзвичайно потрібні, цікаві, затребувані.”
Олександр Курбан, кандидат наук із соціальної комунікації, доцент кафедри військової журналістики Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка
Мова: українська
Відгуки
Відгуків немає, поки що.